Візит очільника ЦРУ показав Москві слабкість США, і Путін пішов на ескалацію

Через десять днів після несподіваного й досі багато в чому загадкового візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви The Washington Post опублікувала великий матеріал про причини нового витка російської ескалації проти України.

Його головний висновок невтішний для Вашингтона: місія Реткліффа не лише не переконала Кремль шукати шлях до завершення війни, а могла дати Путіну протилежний сигнал. У Москві американську спробу переконати російське керівництво змінити курс могли сприйняти як прояв слабкості.

Після цього Кремль не пом’якшив позицію. Навпаки, Росія посилила ракетно-дронові удари по Україні на тлі ситуації на фронті, де її війська, попри окремі локальні успіхи, вже тривалий час не можуть досягти стратегічного прориву.

Реткліфф, за даними видання, попереджав російську сторону й про економічні наслідки затягування війни. Однак Кремль, схоже, не вважає ці ризики достатньо серйозними, щоб вони змусили його змінити курс.

Причина доволі проста. Путін та його оточення поки не бачать безпосередньої загрози власній владі.

Російська система зберігає потужний репресивний апарат, а пропаганда досі допомагає Кремлю контролювати суспільні настрої. Рейтинг влади знижується, невдоволення війною та її наслідками зростає, однак усе це поки далеко від масштабу, здатного спричинити масовий протест, з яким режим не зміг би впоратися.

Проблему нестачі людей для війни Москва також, очевидно, намагатиметься розв’язувати через різні форми відкритої або прихованої мобілізації. Принаймні найближчим часом Кремль, схоже, не очікує, що це стане критичною загрозою для внутрішньої стабільності.

Так само й російська економіка, попри дедалі помітніші проблеми, ще далека від обвалу, який їй не перший рік пророкують. Росія має значні ресурси, навчилася обходити частину санкцій і отримує підтримку від Китаю та Північної Кореї.

Тому в Кремлі можуть вважати, що запас міцності Росії більший, ніж України.

Саме на цьому, схоже, і будується нинішній розрахунок Путіна: посилити удари по енергетиці, водопостачанню та іншій критично важливій інфраструктурі, зробити майбутню зиму якомога важчою й спробувати змусити Київ погодитися на територіальні поступки.

Є й друга частина російської стратегії — Європа.

Кремль розуміє, що здатність України продовжувати війну значною мірою залежить від підтримки партнерів. Тому Москва намагається одночасно бити по Україні та підвищувати політичну ціну її підтримки для європейських урядів.

Один зі способів — диверсії та інші гібридні операції. Інший — ставка на час і майбутні вибори.

У 2027 році в низці західних держав до влади можуть прийти політичні сили, які скептично ставляться до допомоги Україні або виступають за значно м’якшу політику щодо Росії. Кремль цілком може розраховувати саме на такий розвиток подій.

Авторами публікації стали Кетрін Белтон, Ґреґ Міллер і Воррен П. Стробел — журналісти The Washington Post, які спеціалізуються на Росії, американських спецслужбах та питаннях національної безпеки.

Підзаголовок матеріалу фактично формулює його основну тезу: рідкісний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа не переконав Путіна припинити війну і, можливо, лише зміцнив його рішучість домагатися військової перемоги.

Кремль робить ставку на виснаження України

За оцінками представників російської еліти та аналітиків, яких цитує The Washington Post, Путін прагне скористатися ослабленням української протиповітряної оборони й посилює удари, розраховуючи, що вони змусять Київ погодитися принаймні на частину його територіальних вимог — можливо, вже цієї зими.

За десять днів після візиту Реткліффа Москва активізувала застосування реактивних безпілотників і ракет. Цілями дедалі частіше стають енергетична й водна інфраструктура, супермаркети та продовольчі склади.

Сам Путін цього тижня заявив російським журналістам: «Я не сумніваюся, що ворог розвалиться».

Ці слова пролунали попри погіршення економічної ситуації в Росії та дедалі помітніше невдоволення війною серед населення.

Саме така впевненість Кремля, на думку співрозмовників видання, показує, наскільки мало змінив ситуацію візит директора ЦРУ.

У Москві Реткліфф попереджав представників російської розвідки, що подальша ескалація зрештою вдарить по самій Росії. За словами трьох джерел The Washington Post, він закликав відновити переговори й наголошував, що становище Росії вже складне і з часом лише погіршуватиметься.

Після зустрічей Реткліфф, за словами ще одного джерела, вважав, що доніс потрібне послання, але «не досяг істотного результату».

Російська сторона, як стверджує співрозмовник видання, побачила ситуацію інакше: американці намагалися переконати Путіна припинити війну, а він сприйняв саму цю спробу як слабкість.

Суть американського послання один зі співрозмовників описав приблизно так: справи Росії йдуть погано, час домовлятися, бо через шість або дванадцять місяців ситуація стане ще гіршою.

ЦРУ поїздку Реткліффа не коментувало.

Москва відповіла не переговорами, а ударами

Реакцією Кремля стали майже безперервні удари по Україні та нові жорсткі заяви Путіна.

Під час регіональної конференції з безпеки в Киргизстані він зустрівся з президентом Ірану Масудом Пезешкіаном і пообіцяв підтримку Тегерану у війні зі Сполученими Штатами.

Посилення ударів по Києву та інших українських містах після візиту Реткліффа може бути сигналом Вашингтону, пояснив The Washington Post російський дослідник, близький до високопоставлених дипломатів.

Його сенс простий: Москва вважає, що може й далі наступати і не бачить причин змінювати позицію або ставати поступливішою.

Раніше припускали, що одним із завдань Реткліффа було також переконати Росію не допомагати Ірану.

Однак західний посадовець, знайомий зі змістом переговорів, стверджує, що головною темою залишалася Україна.

Американці намагалися пояснити Москві, що якщо її мета на переговорах — змусити Київ добровільно віддати весь Донбас, то цього не станеться.

Послання зводилося до того, що продовження війни невигідне самій Росії.

Проблема в тому, що Путін, схоже, виходить із протилежного припущення.

Економіка слабшає, але Кремль не бачить катастрофи

Російський наступ майже зупинився, а навантаження на бюджет швидко зростає.

За даними, наведеними The Washington Post, дефіцит російського бюджету до кінця липня досяг 74,4 млрд доларів, або 2,8% ВВП, значно перевищивши початковий урядовий прогноз у 1,6%.

Зростає фінансова напруженість. Росіяни виводять мільярди з банківської системи, а обсяг проблемних боргів збільшується після кредитного буму, який держава сама стимулювала для розширення військового виробництва.

Кілька представників російської еліти вже публічно попереджали про небезпеку затягування війни.

Саме про ці ризики Реткліфф говорив під час зустрічі з директором ФСБ Олександром Бортніковим — одним із найвпливовіших представників найближчого оточення Путіна.

Для Вашингтона Бортніков був важливим співрозмовником ще й тому, що раніше брав участь у координації обмінів ув’язненими між Росією та США.

За словами одного з джерел, це була чи не перша серйозна спроба надати таким контактам більш формалізованого характеру.

Якщо мета полягала в тому, щоб донести повідомлення безпосередньо до найближчого оточення Путіна, Бортніков справді був одним із найкращих можливих каналів.

Але проблема була не в каналі. Проблемою виявилося саме повідомлення.

Путін переконаний, що час працює на нього

Оцінка директора ЦРУ різко відрізнялася від того, як ситуацію бачить сам Путін.

Якщо Реткліфф сподівався, що його послання зрештою відкриє шлях до зустрічі з російським президентом, цього не сталося.

«Теми про те, що Росія програє війну і що краще закінчити її зараз, Путіну нецікаво було обговорювати», — сказала Тетяна Станова, старша наукова співробітниця Центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.

За її словами, Путін переконаний, що виграє війну. Скільки б часу це не потребувало, він очікує, що в певний момент Україна не витримає і Росії вже не доведеться продовжувати нинішню кампанію в тому самому масштабі.

Путін заявляє, що бачить можливість переговорного завершення війни. Але це не означає, що він готовий погодитися на припинення вогню по нинішній лінії фронту.

Російський науковець, якого цитує видання, вважає захоплення всього Донбасу мінімальною умовою Кремля для подальших переговорів.

Цю мету Путін та інші російські посадовці повторювали надто часто, щоб відмовитися від неї без серйозних політичних витрат.

Не менш важливо й те, що російське керівництво вважає себе здатним контролювати ескалацію.

Логіка Кремля полягає в тому, що на кожен український удар Росія може відповісти сильніше й завдати Україні більшої шкоди.

Саме це переконання зараз може бути одним із головних чинників продовження війни.

Українські удари вже створили Кремлю проблеми

Водночас Путін визнав, що Москва недооцінила можливості України бити по російській енергетичній інфраструктурі.

Ці атаки спричинили різке скорочення виробництва пального та найсерйознішу паливну кризу від часу розпаду Радянського Союзу.

«Ми припустилися помилки», — заявив Путін на Східному економічному форумі у Владивостоці.

Він також визнав, що росіянам слід готуватися до тривалого дефіциту бензину.

Проте Кремль не трактує ці проблеми як аргумент на користь припинення війни.

Навпаки, Путін стверджує, що подальше посилення українських ударів приречене на провал, і звинувачує Київ у тому, що той відкрив «скриньку Пандори».

Після заяв Володимира Зеленського про дедалі більшу небезпеку російського повітряного простору через українські дрони Путін знову звинуватив Україну в «тероризмі» і заявив: «З терористами не ведуть переговорів».

У цій риториці Кремль, як і раніше, намагається представити українські удари у відповідь окремо від першопричини конфлікту — російського повномасштабного вторгнення.

На фронті — глухий кут, але нафта допомогла Москві

Просування російських військ до адміністративних кордонів Донбасу вже кілька місяців фактично застопорилося.

Однак Кремль отримав несподівану економічну перевагу: нове зростання світових цін на нафту через відновлення бойових дій між Іраном і США.

Це зміцнило позиції Путіна й дало російській верхівці додаткові підстави вважати, що вона здатна просто пересидіти Україну.

Водночас головний економіст одного з найбільших державних банків Росії публічно попереджав: Москва не зможе виграти тривалу війну на виснаження, якщо Україна й надалі матиме підтримку Заходу.

Але в Кремлі поки переважає інша оцінка.

«Усередині Кремля побутує думка, що ще кілька місяців війни не проблема для Росії та російської економіки, але для України це величезна проблема», — сказав виданню російський бізнесмен.

Путін, за його словами, досі вважає час своїм союзником.

Російське населення страждає від паливної кризи та дедалі більше втомлюється від війни, але Кремль не бачить готовності суспільства до масового протесту.

Натомість Москва розраховує, що удари по українській енергетиці й водопостачанню навколо Києва посилять невдоволення українського населення настільки, що влада буде змушена погодитися на припинення війни на російських умовах.

За словами співрозмовника The Washington Post, масована повітряна кампанія стала для Росії чи не єдиним способом різко змінити ситуацію, оскільки знищити українську армію на полі бою наявними ресурсами надзвичайно складно.

Найважчий розрахунок Кремля — українська зима

На тлі виснаження запасів засобів протиповітряної оборони та ракет для Patriot у Києві дедалі більше побоюються наслідків російської зимової кампанії.

Один український чиновник сказав The Washington Post, що країна може опинитися «на межі повної гуманітарної катастрофи».

Україна також має серйозні фінансові проблеми. За даними видання, уряд терміново просить Європейський Союз надати додаткові 27 млрд доларів, щоб закрити дефіцит оборонного бюджету.

Усе це вписується в російський розрахунок на виснаження.

Москва не обов’язково вважає, що здатна швидко перемогти Україну на полі бою. Але Кремль може вважати, що здатен довше витримувати війну — економічно, політично й соціально.

Саме тому удари по інфраструктурі стають не другорядним інструментом, а центральним елементом російської стратегії.

Кремль чекає змін на Заході

Ще один союзник Путіна — політичний календар.

У Москві уважно стежать за виборами в Європі й розраховують на посилення сил, які критично ставляться до підтримки України.

На регіональних виборах у Німеччині партія «Альтернатива для Німеччини», яка займає прихильнішу до Москви позицію, може показати сильний результат.

У Франції Марін Ле Пен також зберігає високі показники в опитуваннях напередодні президентських виборів наступного року.

«Захід слабшає і зазнає внутрішніх політичних змін, — сказала Станова. — Путін дійсно вважає, що обставини складаються на його користь».

Це, можливо, і є найважливішою частиною кремлівської стратегії.

Путіну не обов’язково перемагати Захід. Достатньо дочекатися моменту, коли підтримувати Україну стане політично складніше.

Час може виявитися небезпечним і для самого Путіна

Однак ставка на затягування війни не позбавлена ризиків.

Подальші українські удари можуть поглибити дефіцит пального. Воєнні витрати — підштовхнути споживчі ціни. Накопичення соціально-економічних проблем — поступово змінити суспільні настрої.

У певний момент те, що сьогодні здається Кремлю контрольованим невдоволенням, може стати значно серйознішою проблемою.

«Незрозуміло, чи розуміє це Путін», — сказав московський бізнесмен.

На його думку, Бортніков, який зустрічався з Реткліффом, ризики, ймовірно, бачить.

Але це не означає, що керівник ФСБ піде до Путіна переконувати його погодитися на мир по нинішній лінії фронту.

Російська система просто не так працює.

І саме тут Вашингтон стикається з фундаментальною проблемою: недостатньо донести Путіну раціональні аргументи про ціну війни, якщо він сам переконаний, що час працює на нього.

Слідом за Реткліффом до Москви, а потім, як очікується, до Києва мають вирушити Джаред Кушнер і Стів Віткофф — постійні переговорники Трампа, які вже неодноразово відвідували російську столицю.

Москва поки демонструє стриманий скепсис щодо нової місії. Водночас Кремлю зручний саме цей канал — люди, близькі до американського президента і добре знайомі російській стороні.

Проблема полягає не в тому, хто саме приїде до Москви.

Проблема в тому, що Кремль поки не бачить причин змінювати курс.

Путін, судячи з його заяв і дій, не збирається найближчим часом припиняти війну. А переконати його в протилежному можна буде лише тоді, коли продовження війни стане для Кремля очевидно дорожчим і небезпечнішим за компроміс.

Поки що в Москві, схоже, вважають, що до цього моменту ще далеко.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover